Я даже и не думала, что зарядкой целлюлит разогнать можно. Поздравляю с таким открытием!
Хорошего дня и настроения!

Нёмка
Я тоже не думала, случайно заметила) Хотя читала где-то давно, мол, на развитых мышцах жир ложится ровнее и целюлит не так виден.

мне до этого далеко... под моим жиром мышц не видать
хотя, у меня больше проблем с растяжками...

Нёмка
У меня тоже растяжек куча, ну дак с ними же ничего уже не сделаешь

Рин
да, растяжки, это печаль...

я попробую сделать, расскажу о результате если полгода выдержу

В дневнике у FEM разговор об отношениях с родителями. Я об этом могу сказать много, очень много. Но ограничусь тем, что уже сказано, и просто скопирую сюда две своих записи на эту тему.
Надеюсь, все понимают украинский

Первая:
Сиділа я зараз, зануривши ноги в гарячу воду, щоб обробити підошви, та розмірковувала вголос:
- Дивись, Алісо, от ти підростеш, і я тебе навчу різних жіночих штук...
І тут мені згадалося, що мене саму цих штук ніхто не вчив. Навпаки, мама лаяла за криваві подряпини на вперше поголених ногах (замість того, щоб показати, як це правильно робиться) чи за те, що знов чіпала її косметику (замість того, щоб купити дочці її власний набір та навчити, як їм користуватись).
І от почала я собі згадувати, тим більше, що планшет розрядився, займатись було нічим, а чекати, поки шкіра розм`якне, лишалось ще довго. Згадувала-згадувала, та дійшла одного цікавого висновку.

Мене. Ніхто. Ніколи. Нічого. Не вчив.

Нічого. Взагалі. Всього, що я вмію, крім базових навичок, абсолютно всього - від приготування їжі до плетіння з бісеру - я навчилась самостійно.
Сама. Без нікого. Або шукала в інеті, або додумувала своїм розумом. Але сама.
В мене багато різноманітних умінь. Я, мабуть, талановита самоучка.
А отже, я знайшла в собі те, чим справді можу пишатись.

Мабуть, саме тому мама останні пару років так рветься зі мною спілкуватись. Бо я нарешті виросла і все вже вмію. Мене не треба чогось вчити (чого вона ніколи не хотіла робити і тільки нервувала з будь-якого приводу й злилась - і чому ти цього не вмієш? А й справді, чому? Адже не тому, що тобі ліньки мене навчити, правда ж?), у мене можна навіть навчитись чомусь самій.
От тільки тепер моя черга не хотіти.
Але я навчуся пишатись собою. Адже я добре вмію вчитись.

И вторая:
А знаєте що? Я більше не буду ревнувати батьків до брата. Бо я на чотири роки молодша, але я доросла і самостійна, а він ні. Бо я, не дивлячись на величезну кількість тарганів у голові родом із дитинства, виросла, стала незалежною від батьків, навчилась огризатись, сперечатись і робити по-своєму. А він досі чіпляється за мамину спідницю. Він здоровенний тридцятирічний чоловік досі просить у мами гроші. А я не попросила ні копійки, і був раз, коли мама просила у мене.
Все моє життя було затьмарене цими ревнощами. Я завжди була гірша, завжди була другого сорту, завжди була в усьому винна. Але це позаду. Нехай він завжди буде кращим для батьків, мені все одно. Важливе лише те, що я думаю про себе і про нього.

Ну и для окончательной визуализации достаточно сказать следующее. Муж, когда видит мое насупленное лицо после разговора с мамой, уже не удивляется, а сразу понимает: "Мы опять все делаем неправильно?" Да. Именно так. Вот я только что поговорила с мамой по телефону, и мы опять все делаем неправильно.

Я сегодня осилила полноценное занятие кардио! Устала страшно, после занятия пришла домой, села, и чувствовала прямо, как потею В общем, поглядим чего будет на весах, но я довольна собой.

Эх, как ж хорошо было почти два года без КД....

Лысого панка вам) Я себе тут страшно нравлюсь, что само по себе удивительно)

На ближайшие дни у нас с мужем мегазадача - не покупать майонез! Как раз закончился, хочу посмотреть, сколько мы сможем без него обходиться.